Володимир Книш : Підсумки 27-го чемпіонату.

knishЦей чемпіонат був для нас дуже важким і підведення підсумків цього чемпіонату потрібно починати ще з 26-го тому що 26-й чемпіонат ми провели достатньо вдало і відразу наших ведучих гравців почали запрошувати в команди в яких стоять задачі на вихід в Прем’єр-лігу. Тому, ми відразу втратили тих людей котрих ми виховували і зробили з них футболістів, це Арвеладзе, брати Пасічі, Сондей, Лозовий, Передистий, Піднебенной, Черній, Білик, Войцеховський, Юрчук, тобто пішла половина команди. Зрозуміло, що перед новим чемпіонатом потрібно робити нову команду, а тут ще почались з’являтись проблеми з існуванням клубу, було незрозуміло буде клуб чи не буде. Маючи певні проблеми з бюджетом коли проходили учбово-тренувальні збори ми не могли давати футболістам повну нагрузку, бо ми їх навіть не годували. Під час зимової паузи нас взагалі залишають усі досвідчені гравці, тобто нам доводиться робити знову нову команду. Цілу зиму ми готуємось, але як ми готуємось? Одинадцять команд першої ліги проводять збори в Туреччині, а ми готуємось в половині залу, бо друга половина залу залита водою. Ми створюємо команду, робимо все що в наших силах, проводимо збори і перед самим чемпіонатом у нас з’являється три-чотири нових футболісти якими ми хочемо підсилити команду, але хоч вони і мають досвід та все одно їм потрібен час для того щоб вклинитись в колектив і в ту гру яку ми хочемо бачити. Зима нас заставила грати на чужих полях. Ми грали свою домашню гру проти ФК «Полтава» в Полтаві. Переносити ігри було неможливо через регламент, тому що ідуть стикові ігри з вищою лігою і чемпіонат нам потрібно було закінчити саме 19 травня. Зима не дала нам змоги провести дві гри на своєму полі, потім коли ми повернулись на своє поле і почали повноцінно тренуватись ми не програли жодної гри весною на своєму полі. Саме на своєму полі де нас підганяють вболівальники, де нас підтримують, де нас люблять, де це все має дуже великий вплив. Зараз підтягнулась наша молодь: Лапін, Васильченко, Суханов, Антюх вони зрозуміли що таке перша ліга, вони змогли пристосуватись до цього, тобто вони виросли і зараз вже за ними йде «охота» іншими клубами. Виходить так, що ліпиш, ліпиш команду за три місяці і вже за твоїми футболістами йде «охота». Я порахував, за рік від нас пішло двадцять чоловік, усі пішли в команди які мають задачі.

Саме цікаве про що потрібно сказати це спортивний принцип. Я не знаю жодної ліги де напряму вилітає чотири команди. Де тут спортивний принцип? Думаю, що це політичне рішення, щоб з другої ліги зайшли напряму в першу лігу «особливі команди. Але ж це відбувається за наш рахунок, за рахунок таких самобутніх команд як наша. Так, у нас пройшла зміна поколінь, так, у нас були деякі визначені труднощі, але ж ми не впали лицем в грязь, ми набрали 30% очок, ми зайняли 15 місце із 18-ти команд і повинні вилітати? Чому ми не повинні були зіграти гру з другою командою другої ліги? Так би було набагато чесніше. Де справедливість у нас 18 команд і відразу вилітає чотири, а там дев’ять команд в групі і одразу дві заходять в першу лігу. Чому не граємо стикові ігри? До цього чемпіонату завжди проводились стикові ігри. Ті хлопці які у нас закінчували чемпіонат проявляли певний героїзм, знаючи наші умови, знаючи як ми готувались і що у нас для цього було і як ми проявляли характер, як ми знаходили мотивацію і в кожній грі давали бій. Після кожної домашньої гри вболівальники обіймали гравців і тренерів і тільки дякували за гру, тому що ніхто не грав спустивши рукава. Ми завжди бились до самого останнього моменту. Дуже було багато факторів котрі вплинули на цей чемпіонат, де обставини виявились вищими за нас і дуже прикро втратити таку самобутню команду в першій лізі.