Візитка суперника
Фото

Перша згадка про появу команди «Прикарпаття» (на той час «Спартак» датована 21 квітня 1940 року, коли спартаківці у товариському матчі обіграли земляків з «Локомотива» 3:2. В тому ж році їм вдалося здобути й перший трофей - Кубок м. Станіслава (так тоді називався Івано-Франківськ), перемігши у фіналі «Динамо» 4:2.

У повоєнний час прикарпатці продовжували виступати на аматорському рівні. У цей час вони чотири рази (1946, 1949, 1951, 1953 рр.) ставали чемпіонами області і п’ять разів вигравали кубок (1949, 1952-55 рр.). В 1946 році «Спартак» дебютував і на всеукраїнській арені, прийнявши участь у чемпіонаті УРСР серед КФК, але реально претендувати на здобутки став в середині 50-х років. У 1954-му «Спартак» зумів виграти зональний турнір і пробився до фіналу чемпіонату УРСР. Та хоча фінальні матчі проводилися у Станіславі, здобути «золото» господарям не вдалося.

Однак, вже наступного року «Спартаку» пощастило більше - у зональному турнірі він посів друге місце. На цей раз прикарпатці помилок не допускали і, здобувши шість перемог у семи матчах, вибороли звання чемпіона України. Перемігши в стикових матчах севастопольський БОФ, вони підвищилися в класі.

Дебют у класі «Б» виявився для спартаківців не надто вдалим - 12 місце. Але у наступному 1957 році івано-франківці досить несподівано зуміли виграти зональний турнір і увійшли до фінальної трійки, яка розігрувала путівку до вищої ліги. Та спартаківці не зуміли скласти належної конкуренції ленінградському «Авангарду» (згодом - «Адміралтейцю») і виявились другими. Наступного сезону «Спартак» був лише п’ятим. А після цього у грі івано-франківців настав тривалий спад. У 1962 році вони навіть виявилися останніми у зональному турнірі. Але з середини 60-х справи спартаківців пішли на краще. Піком став 1969 рік, коли команда зуміла виграти зональний турнір, а затим й звання чемпіона України, здобувши у фіналі 4 перемоги у п’яти матчах.

Реформа радянського футболу визначила «Спартаку» місце у другій лізі, і, доволі швидко, прикарпатці пішли вгору. Після 19-го місця у сезоні-71, вони, у наступному, виграли звання чемпіона, і, перемігши у стикових матчах ризьку «Даугаву», увійшли до першої ліги. Проте, зайняте у рік дебюту десяте місце так і стало найвдалішим результатом наших гостей у цьому дивізіоні. Поступово опускаючись сходинками турнірної таблиці, «Спартак» у 1981 році змушений був повернутися до нижчого класу.

Виступи у другій лізі тривалий час також не приносили успіху нашим суперникам, аж доки у 1987 році «Прикарпаття» (таку назву команда отримала з 1981 року) посіло 3-тє місце в чемпіонаті УРСР. Ще кілька сезонів прозябання в підвалинах турнірної таблиці завершилися доволі вчасним злетом. В останньому чемпіонаті СРСР івано-франківці, виступаючи в ослабленій відсутністю провідних команд в українській зоні другої ліги зуміли завоювати срібні медалі, пропустивши поперед себе охтирський «Нафтовик». Та й друге місце дало можливість прикарпатцям у першому національному чемпіонаті стартувати у вищій лізі. Однак, швидкоплинний турнір весняного чемпіонату 1992 року показав, що івано-франківці не можуть на рівних конкурувати з більш потужними командами.

Перепочинок у першій лізі для «Прикарпаття» був недовгим і вже у сезоні 1993/94, відмінно пройшовши турнірну дистанцію, наші суперники здобули чемпіонське звання й повернулися в еліту українського футболу. Та за шість років, проведених у вищій лізі, івано-франківці так й не змогли стрибнути вище голови. Кращим результатом стало десяте місце у сьомому чемпіонаті України. Вибувши до першої ліги, івано-франківці в сезоні 2002/03 ледь не вилетіли ще нижче, але «операція» з заміною калуського «Лукора», який здобув путівку до тієї ж першої ліги, на «Прикарпаття» й наступне перейменування обласного клубу на попереднє «Спартак», дозволили нашим суперникам залишитись у згаданому дивізіоні. Отримавши у спонсори потужного нафтового магната - корпорацію «Лукор», спартаківці цілком могли розраховувати на боротьбу за лідерські позиції, однак, цього не трапилося. Навпаки - стрибнувши з передостаннього на шосте місце в 2004 році, «Спартак» в наступні роки почав спускатися сходинками турнірної таблиці. На додачу, після першого кола 14 чемпіонату взагалі було постало питання про зняття івано-франківської команди з чемпіонату у зв’язку з відмовою спонсора від фінансування команди. Та зрештою справа владналася шляхом створення з ініціативи місцевої влади народного футбольного клубу «Спартак».

У сезоні 2004/05 у другій лізі дебютував івано-франківський «Факел», створений колишнім президентом «Прикарпаття» Анатолієм Ревуцьким. У керма цієї команди став Сергій Пташник. І «Факел», за який грають в основному молоді футболісти-студенти, став давати результат. У дебютному сезоні клуб фінішував четвертим, у наступному році був уже другим.

У сезоні-2006/07 «Факел» знову став другим, але друга позиція теж була прохідна й «Факел» завоював путівку в першу лігу, хоча керівництво клубу заявило, що про підвищення думати поки рано. Тим часом у першій лізі в «Спартака» виникли серйозні проблеми й із грою й з фінансами. У підсумку «Спартак» посів сімнадцяте місце й повинен був відправитися дивізіоном нижче, але влітку 2007-го року припинив своє існування.

Прапор флагмана івано-франківського футболу підхопив «Факел». Була досягнута домовленість із містом і обласною федерацією футболу й Івано-Франківськ зберегло прописку в першій лізі, а на футбольній карті України знову з'явилася назва «Прикарпаття». Склад команди практично повністю був сформований на базі «Факела». Сам «Факел» тепер бере участь у студентській футбольній лізі України й грає як дочірня команда «Прикарпаття» у першості області.

Завершили першість-2007/2008 прикарпатці в зоні вильоту - на 17-й позиції. Однак, незважаючи на це, зуміли зберегти своє місце в когорті клубів першої ліги. Виручив їх МФК «Миколаїв». Зайнявши в підсумковій таблиці десяту позицію, «корабели» вирішили в міжсезонні зійти з дистанції, поставивши ПФЛ до відому про зняття команди (пізніше вони спохватилися, так поїзд уже пішов). Таким чином, «Прикарпаття» залишилося серед учасників першолігового турніру.

Щоб надалі не залежати від вибагливої пані удачі, улітку клубне керівництво запросило на тренерський місток колективу молодого, але одночасно й досвідченого вже фахівця Степана Матвіїва. І треба ж, йому з ходу поставили задачу не для слабонервових - бути в десятці кращих. Чи впорається новий керманич зі скоренням такої висоти, сказати нереально. Зате відомо, що на її штурм він відправився без орендованих Новицького й Башлая, яким були надані вільні. Серед новобранців команди виділяються 34-річний захисник Мостовий, що колись пограв в російської «Томі», а так само його колега по амплуа Канюк із МФК «Миколаїв».

В цьому сезоні команда непогано стартувала але поступово знову скотилася близько до зони вильоту. Але не зважаючи на це івано-франківська команда веде вперту боротьбу за місце в першій лізі.